Освіта. Найважливіше з мистецтв
У 2014 році Україна потрапила в режим турбулентності, до якого була відверто не готова. Більшість з нас не уявляли, наскільки величезною була брила невирішених за роки незалежності проблем, яка лавиною впала на країну під кінець року. Сьогодні складно прогнозувати остаточні результати кризи, але деякі підсумки очевидні.
Насамперед, 2014 став логічної точкою в існуванні пострадянської економіки. Країну очікує реіндустріалізація, в ході якої неефективні, енергомісткі, застарілі підприємства, орієнтовані переважно на ринок СНД, припинять своє існування. На жаль, час локальних вигод і специфічних «регіональних» підходів до якості, а також просування продукту проходить. Перед багатьма українськими підприємцями вперше в житті виникне нова ціль. Вона ж - усвідомлена необхідність переходу в «вищу лігу» - до глобального ринку, на якому потрібно конкурувати «по - дорослому». Або припинити бути підприємцем.
Це, в свою чергу, означає, що на нас чекають не стільки реформи, скільки поступове вибудовування нової економіки «з нуля», основу якої складуть виробництва і компанії, орієнтовані на міжнародні стандарти якості, які оснащені сучасним обладнанням і використовують інноваційні технології та практики. Іншими словами, перед українським суспільством стоїть завдання максимально швидкого переходу до економіки знань, фундаментом якої є не стільки земля, вуглеводні, матеріальні ресурси, скільки знання і людський капітал. Так, це - оптимістичний сценарій розвитку подій, і його реалізація потребуватиме зусиль всього суспільства на межі можливого. Але альтернатива йому - катастрофа, відтік з країни інтелектуального та професійного потенціалів і незворотна архаїзація усіх сфер суспільного життя.
Таким чином, цілком очевидно, що «найважливішим із мистецтв» на сьогоднішній день для нас стає освіта. Нова освіта, здатна адекватно відповідати на виклики часу і взяти на себе функцію забезпечення економіки достатньою кількістю кваліфікованих фахівців у найближчі роки. А у глобальному сенсі - функцію розвитку людського потенціалу країни незалежно від віку, географічної дислокації і соціального статусу.
Гострота проблеми очевидна - навколо реформи системи освіти ведуться найбільш активні дискусії, а у якнайшвидшій зміні освітньої парадигми зацікавлені більшість учасників процесу.
Це діти, які не люблять школу і відвідують її «з-під палки». Їхні батьки, які наймають спіставні з учительським колективами загони репетиторів для доповнення прогалин у шкільних знаннях. Студенти, які чітко усвідомлюють, що більшість знань, які вони отримують в університетах, безнадійно застаріли, відірвані від реальності і ніколи не знадобляться у подальшій професійній діяльності. Роботодавці, які закликають навчальні заклади припинити виробництво «сферичних фахівців у вакуумі» у підходах епохи, коли монопольним замовником на кадри була держава і перейти до забезпечення ринку праці кваліфікованими професіоналами, здатними якісно виконувати поставлені завдання. Дорослі, які з кожним роком все більше потребують безперервної актуалізації наявних знань, навичок, компетенцій і освоєння нових. І, нарешті, прогресивні, мислячі, активні вчителі та викладачі, які усвідомлюють всю критичність становища і шукають нові підходи до освітніх процесів.
Для останніх складність ситуації полягає у тому, що компоненти освітньої системи функціонують у відриві один від одного, але вимагають одночасного узгодженого реформування. Неможливо вибудувати ідеальну систему середньої освіти, не реформувавши вищу. Оскільки у цьому випадку потенціал випускника інноваційної школи буде просто знищений на наступній сходинці. Неможливо створити сучасний університет, не спираючись на якісну підготовку школярів з одного боку і не враховуючи завдань і проблем, з якими щодня стикаються дорослі у їхній професійній діяльності з іншого. І далі по ланцюжку.
У вирішенні цієї проблеми можна використати європейський досвід, який виник в ході реалізації програми Євросоюзу Lifelong Learning - освіти впродовж життя. Група українських новаторів від освіти не може одночасно змінити всю освітню систему, але може створити багатокомпонентний навчальний заклад, експериментальний простір - прототип, на базі якого напрацювати методики розвитку людського потенціалу з дошкільного віку і до старості. Подібні «освітні машинки» вже функціонують у Євросоюзі, який здійснює форсований перехід до економіки знань.
Інноваційний навчальний заклад може включати наступні компоненти.
Дошкільний розвиток дітей. По суті це дитячий садок, персонал якого володіє прогресивними методиками раннього розвитку дитини та підготовки його до школи. Вікова категорія - 3-6 років.
Середня школа. Метою навчання є не тільки предметна підготовка із використанням найбільш ефективних методик, але й всебічний розвиток особистості, що сприяє подальшій успішній соціалізації та самореалізації дитини. Сюди входить: навчання знанням і вмінням, розвиток комунікативних талантів і навичок взаємодії з іншими людьми, саморозвиток та самовдосконалення. Вікова категорія 7-14 років.
Ліцеї і коледжі, в яких можна отримати вузькоспеціальну підготовку після проходження процедури професійного самовизначення, за програмами, складеними із урахуванням вимог викладацького складу університету. Вікова категорія 15-17 років.
Університет. Підготовка фахівців, конкурентоспроможних на глобальному ринку праці. Освоєння студентами проектного підходу. Подальший розвиток навичок комунікації, адаптивності, самовдосконалення, організаційної та групової ефективності. Основним підходом стає не трансляція знань від учителя до учня та отримання інформації «про запас», а принцип «знання - під діяльність», під реальні задачі і проблеми, що виникають у практичній роботі. Формування навичок оцінки і прогнозування майбутнього. Діяльність академічного бізнес - інкубатору. Вікова категорія 18 - 23 роки.
Освітній простір для дорослих. В Україні, на відміну від США чи ЄС, відсутні системні підходи до безперервної освіти дорослих. У той же час, прискорена зміна технологій, зростання інформаційних потоків, швидкий розпад професійних компетенцій вимагають від дорослої людини постійного оновлення її знань, навичок та ефективного вирішення проблем, що виникають не тільки у професійній діяльності. Більше того, для України сьогодні як ніколи важлива робота із дорослими, оскільки саме вони здатні змінити існуючі соціальні практики, і, як наслідок, мислення більшості.
Таким чином, освітній простір для дорослих має надавати можливість швидкої та ефективної професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, а також при необхідності забезпечувати наукові та дослідницькі практики. Простий приклад: норвезький фермер, який виробляє коричневий сир, на підтвердження якості продукції захищає дисертацію, темою якої є використовувана ним технологія. Це приклад з реального життя.
Крім цього, поточні проблеми як окремих осіб, так і колективів можуть бути усунені за допомогою методів інтенсивного навчання: тренінгів, семінарів, креш - курсів, воркшопів, ділових ігор, стажувань та інших.
Окремим напрямком освіти дорослих стає менторинг - напрям, який виник відносно нещодавно. Менторинг - наставницький супровід людей, метою яких є реалізація інноваційних ідей. Про суть і цілі менторингу можна прочитати на сайті Інституту Олексія Крола.
І, нарешті - інноваційний навчальний заклад може виступити в якості Агентства соціальних та гуманітарних технологій, яке працює з територіальними громадами і розвиває території за допомогою розвитку їх людського потенціалу. В якості прикладу такої роботи можна навести діяльність архангельського підприємця і методолога Гліба Тюріна, який присвятив п'ятнадцять років відродженню сіл Архангельської області.
Вікова категорія 24-60 років.
Університети третього віку. Призначені для екологічного входження людей пенсійного віку до післяпрофесійного життя. Вікова категорія - від 60 років.
Зрозуміло, що створення такого навчального закладу - завдання не одного року. Але університети, які нещодавно отримали широкі права самоврядування, можуть стати локомотивами трансформації системи, поступово додаючи в свою структуру інші компоненти і створюючи комплексні інноваційні освітні методики. Звичайно, їх викладачам і адміністративному персоналу для реалізації подібного масиву задач доведеться зробити «квантовий стрибок» у власному розвитку, активно навчатися, знайомитися із найкращим світовим досвідом, проте перспективи, які відкриваються, дійсно блискучі. Оскільки сьогодні освіта впевнено перетворюється на фундамент нового світоустрою, а задіяні у ній фахівці - на нову еліту розвинених суспільств.