Президент фундації CEASC Микола Смолінський: про важливість якісної освіти, перспективи євроінтеграції та системні реформи

Президент фундації CEASC Микола Смолінський багато років реалізує освітні проекти в Європі: для українських студентів, викладачів, науковців та бізнесменів. Попри те, що конкуренція у цій сфері немала, компанія упевнено розвивалася навіть у самі непрості часи. Про значення якісної освіти, європейські можливості для українського бізнесу, перспективи та терміни реформ в Україні Микола Смолінський погодився розповісти в інтерв'ю.

 

- Пане Миколо, у Вас - технічна освіта, а це означає, що Ви ще на початку кар'єри мали певні особливості мислення, сприйняття реалій і набір сценаріїв для особистого розвитку, які могли б бути цілком успішними. Чому Ви вирішили переорієнтувати свої зусилля на освіту - цілковито гуманітарну сферу, діяльність у якій передбачає наявність зовсім інших навичок?

 

- Так, я маю технічну освіту. Проте, ще коли навчався на четвертому курсі у Львівській політехніці, почав викладати студентам першого курсу. Вже  тоді зрозумів, що мені дуже подобається працювати з людьми, технічний стиль мислення допомагає систематизувати інформацію і викладати її у максимально доступній формі. Помітив, що мені вдається навіть якісь складні технічні речі, зрозумілі лише вузькопрофільним фахівцям, викладати простими словами, так, що будь-яка, навіть далека від предмету людина, може це зрозуміти. Взагалі, робота з людьми, спочатку - з молоддю, студентами, а на даний момент часу - і з підприємцями, викладачами, тобто людьми будь-якого віку - те, що мені завжди найбільш вдавалося і приносило максимальне задоволення і результати.

До того ж, така діяльність вимагає постійної роботи над собою, розвитку власної майстерності. Для того, щоб ефективно працювати із групою, яка об’єднує різних за віком, професійним спрямуванням і соціальним положенням людей, мало бути викладачем. Необхідно володіти широкою палітрою інструментів, орієнтуючись на особливості групи у кожному конкретному випадку. Тому освоїв тренінговий підхід - працював в якості тренера в Творчому центрі Каунтерпарт, навчався в Польщі, пройшов низку тренінгів для тренерів, але звісно, найкращий спосіб навчання - практика. За останні дев’ять років я провів більше ніж двісті дводенних тренінгів, через які загалом пройшли близько чотирьох тисяч людей.

 

- Як прийшла ідея організовувати навчання в Європі?

 

- Дев'ять років тому я ще нічого не знав ні про Європейський союз, ні про можливості, які там існують, у тому числі і про освітні проекти для українців. Тоді, фактично випадково,  потрапив до проекту, в рамках якого отримав другу вищу освіту в Варшаві. Навчання стосувалося європейської інтеграції, сорок днів ми інтенсивно навчалися в Варшаві і ще десять - відвідували штаб-квартири усіх європейських організацій, які управляють Європейським союзом: в Брюсселі, Стразбурзі, Франкфурті, Люксембурзі. Саме тоді я відкрив для себе новий напрямок, який стосувався третього сектору, інших можливостей, про які більшість українців ще досі не здогадуються.  Я зрозумів, що ці речі самі по собі дуже мене цікавлять, плюс це був той клас задач, які ще не існували в Україні. Побачив у тому серйозну перспективу і ось уже дев'ять років ми працюємо в цьому напрямку.

 

- З чого все почалося?

 

- На той момент часу я викладав у декількох університетах і добре розумів ті проблеми, які існували та й досі існують в системі української вищої освіти. Разом із тим, під час навчання налагодив контакти і почав часто відвідувати Польщу, тому зміг вивчати процеси, які відбувалися у їхній системі вищої освіти. Порівнюючи, дійшов висновку, що середній український студент у порівнянні з польським є не дурніший, не гірший, а часом і краще підготований і мотивований, потенційно розумніший і активніший, проте у польського студента можливостей для реалізації цих завдатків на два порядки більше. Тому ми почали з освітнього проекту для активної української молоді - тих людей, які шукали можливості для самореалізації. Проект називався "Європейська освіта", в його рамках ми протягом трьох років абсолютно безкоштовно, на своєму ентузіазмі, пропагували можливості і механізми навчання української молоді в Європі. Зрештою, досягли у цьому успіху, нам повірили і багато абітурієнтів поїхали на навчання до Польщі.

Проте ми помітили, що у цьому процесі існує проблема: окрім власне, рішення про виїзд на навчання, людина повинна пройти покроково цілу бюрократично - технічну процедуру: підготувати документи, подати їх до університету, оформити візу, знайти житло, дістатися місця, де розташований університет, мати можливість спілкуватися, щоб вирішувати нагальні проблеми. Усі ці речі виявилися серйозним бар'єром, що могло негативно вплинути на прийняття рішення. Тому ми ввели платний компонент, узявши всі ці турботи на себе в рамках офіційних угод з польськими університетами. Отже, наші клієнти не морочать собі голову проходженням з нуля невідомого шляху, маючи можливість зосередитися на дійсно важливих речах.

Згодом з цієї ініціативи виникло ціле “дерево проектів” - сьогодні ми за подібною  процедурою  організуємо не лише навчання студентів в європейських університетах, але і  освітні ознайомчі візити, навчально - виробничі студентські практики, подвійні магістерські програми, стажування за кордоном для викладачів і науковців українських ВНЗ. І постійно нарощуємо кількість подібних практик. Наприклад, одним з нових проектів для представників українського академічного середовища є стажування з метою ознайомлення із організацією Інноваційного навчального закладу 21 століття в рамках програми ЄС “Освіта впродовж життя” - освітньої системи в межах одного навчального закладу, яка включає дитячий садочок - школу - вищий навчальний заклад - менторський супровід дорослих - Університети третього віку для літніх людей. Ще одним важливим напрямом нашої діяльності є організація стажування в ЄС для українських підприємців.

 

- Які особливості існують у роботі фундації CEASC із цією групою? Адже підприємці - "люди справи", звикли цінувати практичний бік навчання, у роботі з ними не можуть застосовуватися ті ж методи, що зі студентами?

 

- Так, навчання через діяльність - принципова позиція нашої компанії, вона грунтується на дослідженнях, комунікації і досвіді. Одинадцять років я був викладачем і на власних помилках усвідомлював, що лише теоретичного викладення матеріалу недостатньо, оскільки практика - завжди критерій істинності теорії. Окрім цього - у 21-му столітті інформація так швидко застаріває, що класична академічна освіта все більше стає неадекватною духу часу. Випускник після п'ятого курсу університету стикається із тим, що знання, отримані ним на першому курсі, безнадійно застаріли. Окрім якихось фундаментальних речей, та й ті ставляться під сумнів апологетами квантових теорій. Тому довелося винаходити альтернативні освітні моделі, які базуються на постійній актуалізації інформації і практичних знань. Ну і зрештою, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. А якщо вдається ще й спробувати особисто - людина миттєво отримує навик, який може негайно застосувати у своєму бізнесі чи іншій діяльності.

Останні три роки ми активно працюємо над освітнім напрямком для малого і середнього бізнесу, будуючи ефективну систему освітніх методик, із тим, щоб швидко давати людям нову інформацію, нові тренди, нове бачення дійсності з огляду на швидкі зміни.

Насамперед ми веземо групу до Європи. Там наші учасники знайомляться з колегами, які працюють над вирішенням подібних їхнім проблем, і це суттєво. Тому що для нас бачення може бути зовсім новим, але якщо хтось давно працює над задачею і успішно втілює результат - можливо, не варто самому проходити цей шлях методом спроб і помилок і втрачати дорогоцінних п'ять - сім років. Достатньо перейняти досвід і тим самим подолати часовий розрив. Відповідно, у цих проектах є максимальний компонент практики і відсутні лекції, як такі. Дуже рідко у нас викладають якісь професори чи науковці, ми максимально спираємося на досвід практиків. Як правило це - керівники підприємств, фахівці центрів з розвитку бізнесу, центрів підтримки бізнесу, вільних економічних зон, тобто люди, які кожного дня роблять цю роботу. Вони є максимально актуалізовані фахівці на сьогоднішній день, і  можуть той "місток", з нашим відставанням в п'ять-сім років, "перекинути" одразу. І я бачу, що нам цю роботу доведеться робити ще довго - тут є величезна ніша, та навіть не ніша, я б сказав, діра, яку мусимо залатати.

Оскільки українське академічне середовище не в стані із цим впоратися - воно навіть не знає про задачі, які на сьогодні практично вирішуються в ЄС. Я розумію: брак ресурсів, відірваність від глобального досвіду, відсутність підходів, коли слід постійно лишатися актуальним. Міністерство освіти щось почало робити, але освітню систему можна змінити лише за багато років, і це потребує титанічної роботи.

Тому ми винаходимо свої підходи: нехай не в національному масштабі, для якихось сотень людей, але це працює вже сьогодні. Навіть тематики проектів ми формулюємо тільки в результаті спілкування з людьми і визначення їх реальних на даний час потреб. Протягом місяця я серйозно спілкуюся мінімум з кількома сотнями людей, звідси виникають ідеї проектів. Наші можливості іх дуже швидко зробити, і фактично в любій темі, базуються на тому, що є два десятки партнерських університетів в Польщі, де прийнята модель, в якій мінімум теорії, все решта - практика, практика і практика. Ми можемо з огляду на традиції польської вищої школи залучати тисячі актуалізованих фахівців і кожного разу збирати освітній проект-конструктор з будь-якої проблематики, який точно буде класний і унікальний. Наприклад, тематика проектів, які ми реалізуємо зараз: сертифікація товарів і послуг для виходу на ринки ЄС, фінансові інструменти підтримки бізнесу на території ЄС, створення та управління фірмою на прикладі Польщі та Австрії - ці теми надзвичайно актуальні для українських підприємців.

 

- І все-таки, чи існують підходи до системних змін в Україні? Наприклад, яким чином можна наблизити українську освітню систему до сучасних реалій?

 

Системні підходи існують, проте вони неочевидні. Свого часу, років чотири - п’ять тому я брав участь в кількох ініцітивних групах, які розробляли новий закон про вищу освіту. У роботі брали участь і політичні партії, і окремі депутати, і громадські блоки - ми пробували лобіювати ці закопроекти, проте жоден з них не дійшов навіть до першого читання в Верховній Раді.

Відтоді  ми проводимо системну роботу, але трохи іншим шляхом. Ми зосередилися на взаємодії з низовою ланкою - через школу освітніх консультантів, яка дає можливість порівнювати українську і європейську освітні системи і формувати розуміння, чому європейські підходи працюють там, де не працюють українські. Через роботу з представниками академічного середовища, викладачами і науковцями,  причому також - не з першими особами, які знають про інші підходи, але змінити нічого не можуть. Через роботу з підприємцями, які інтегруються до глобального контексту з власної ініціативи. Ми формуємо критичну масу людей, які розуміють, як система має працювати ефективно і прагнуть змінити її на краще. І результат, насправді, є: прийнятий новий закон про Вищу освіту, з багатьма моментами, наближеними до світового досвіду. Інша справа - досі незрозумілі механізми, як це має працювати в Україні. Але через наші проекти пройшли сотні людей, які мають вплив на прийняття рішень, тому я впевнений - такі механізми будуть напрацьовані. Не можна говорити, що це наша, виключно “з пункту А в пункт В” цілеспрямована діяльність, але очевидно, що ми серйозно сприяли процесу старту цих змін і руху їх в правильному напрямку.